Стрийська Єпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

Звернення Єпархіального інституту душпастирства подружжя та сім’ї свв. Йоакима і Анни з нагоди Дня матері

Христос Воскрес!

Дорогі у Христі брати і сестри!

Сьогодні ми святкуємо одне із найпрекрасніших та воднораз найрадісніших свят міжнародного масштабу – День матері. В цей день ми вітаємо найдорожчих нам осіб – наших матерів. Скільки доброти та ніжності є вкладено у слові «мама». Любов, турбота, терпеливість, прощення… Важко навіть перелічити усіх чеснот, якими наділені наші дорогі матері. Їхню важливість неможливо переоцінити. Адже саме з ними ми розпочинали наші перші життєві кроки, саме з ними ми промовляли наше перше слово, яке, до речі, зазвичай було саме «мама», саме з ними ми вчилися долати наші перші труднощі, витирати сльози, радіти життю та бути терпеливими. Саме з ними ми вперше дізналися про Бога та навчилися розмовляти із Ним у молитві. Не випадково одна із життєвих мудростей стверджує: «Рука, що гойдає колиску, здатна сколихнути увесь світ»,- таким чином вказуючи на особливий потенціал, який закладений у материнстві.

Материнство несе у собі багато символічних значень, однак одним із найбільш виразних є те, що материнство є символом життя. Адже саме поява дитини дарує жінці статус матері, чи це у випадку фізичного народження чи навіть у ситуації усиновлення дитини. Материнство і нове життя між собою невіддільно пов’язані. Тому День матері є рівно ж днем возвеличення людського життя.

Сьогодні в часі повномасштабної війни в Україні, на фоні тисячі безневинно убитих наших співвітчизників, серед яких, на жаль, також є і матері, і діти, ми по-новому відкриваємо для себе ціну людського життя. І ця ціна не те що висока, цій ціні насправді немає меж. Наскільки чітко сьогодні стає зрозумілим, що людське життя безцінне. Ми з великим смутком переживаємо втрату кожного українця, чи це нашого родича, знайомого, воїна, чи особи, яка перебувала за тисячі кілометрів від нас, скажімо у місті героїв Маріуполі. Чому так? Тому що, знову ж таки, людське життя для нас є безцінним.

Незважаючи на те, що війна, на жаль, і надалі продовжується, вже сьогодні ми маємо з Вами думати, що будемо робити після війни, як будемо розбудовувати та розвивати ту Україну, за яку віддають своє життя її найкращі сини і дочки. Логічним було б розпочати із найважливішого. А що може бути важливішим, знову ж таки, за людське життя? Тому святим обов’язком кожного з нас мала б бути побудова такої України, де людське життя буде гідно пошановане та належно захищене, і де жодні війни, в якому форматі вони б не були, не посягали на цю найвищу цінність нашого народу.

Із Днем матері в Україні традиційно розпочинається Тиждень подружжя в Україні, який цьогоріч ми вирішили присвятити роздумам про дар людського життя. Для цього ми підготували для Вас коротенькі комунікати на кожен день цього тижня, які розповідатимуть про красу людського життя та відкриватимуть лице прихованих воєн, які ведуть підступну і воднораз дуже руйнівну боротьбу проти життя. Ці війни можна і потрібно виграти. І кожен з нас може стати воїном життя.

Оскільки, чимало із сьогодні присутніх у церкві не зможуть бути у храмах впродовж наступного тижня, тому саме сьогодні хочемо коротко представити Вам головну суть найбільш поширених війн проти людського життя, щоб часом, через незнання, самому не стати окупантом смерті.

Отож, чи не найбільш масштабною та підступною війною проти людського життя на сьогоднішній день є дія так званої гендерної ідеології. Ця ідеологія бореться проти самого джерела та колиски людського життя, тобто проти самого подружжя як союзу чоловіка та жінки. Згідно переконань представників цієї ідеології подружжя це не обов’язково союз чоловіка та жінки, це рівно ж можуть бути комбінації чоловік-чоловік, жінка-жінка, тобто так звані одностатеві союзи. Така позиція вибудовується на переконанні, що для людини природнім є жити у так званій нетрадиційній статевій орієнтації, яка, відповідно, вимагає нетрадиційних подружніх союзів.

Окрім неправдомовності цієї ідеології, її небезпека полягає ще й у тому, що лобісти цієї ідеології не обмежуються лише приватним життям згідно цих переконань, вони прагнуть максимально розвинути та поширити такий спосіб життя для інших. Для цього вони вливаються великі суми грошей у розвиток прогендерних філософій, навчальних програм, політики та навіть законодавства. Як це проявляється? Шкільні підручники проходять гендерну рецензію. Там де говориться про сім’ю як союз чоловіка та жінки, обов’язково має бути додана інформація про можливі гомосексуальні варіації співжиття. Укладаються пісні, фільми та іншого роду інформаційний контент, який пропагує розвиток нетрадиційної статевої орієнтації серед людей. Рівно ж розпрацьовуються законопроекти, які унеможливлюють будь-які спротиви поширення цієї філософії, погрожуючи серйозною кримінальною відповідальністю за будь-яка заперечення природності чи нормальності такої поведінки.

Які це має наслідки? Як свого часу казав головний пропагандист антилюдського нацизму Адольф Гітлер: «Якщо говорити неправду досить довго, досить голосно і досить часто, люди почнуть у неї вірити». На жаль, цей принцип використовується і по сьогодні. У зв’язку із частою пропагандою гендерної ідеології, чимало молодих людей входять у повну дезорієнтацію стосовно власної статевої ідентичності. Як наслідок, помилково набувають тих схильностей, які не є під жодним оглядом природніми для них. Якщо б хтось захотів апелювати в цьому питанні до генів, то одні із останніх дослідження директора лабораторії молекулярної генетики та професора генетики медичного факультету Маꥳлського університету (Канада) п. Юрія Мончака, показали, що насправді не існує жодних серйозних генів гомосексуальності. Це річ у свій суті головно набута. Не забуваймо, що до 1990 року гомосексуальність була включена до списку психічних хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я. Пізніше під тиском окремих політичних сил, відношення до гомосексуальності дещо змінилося.

Поширення гендерної ідеології руйнівно діє як на психологічне так і фізичне здоров’я людини, а відтак і підриває інституцію подружжя як союзу чоловіка і жінки, які, згідно природного та Божого закону є джерелом нового життя. Одностатеві пари не здатні породжувати нове життя. Адже навіть при використанні найновіших технологічних досягнень для зачаття людини все одно використовуються чоловічі та жіночі статеві клітини. Лише і виключно, при поєднанні чоловічого і жіночого може народитися нове життя. Бо так створив Бог.

Наступним фронтом війни проти людського життя можна назвати контрацептивну індустрію. На сьогоднішній день це дуже поширені різного роду засоби, які покликані перешкодити народженню нового життя. Ця індустрія також формує свою життєву філософію і суть її полягаю у тому, що чоловік і жінка мають захищатися від дітей. У системі координат цієї філософії дитина виступає небезпекою, ворогом, з яким потрібно вміти боротися. Як би це страшно не звучало, але фактично виходить саме так. Рівно ж контрацептивні засоби викривляють природу подружнього статевого єднання. Ці засоби роблять із подружнього ложа, яке згідно Божого задуму мало б бути місцем утвердження любові і життя, місцем гріха, зла, а відтак і деградації подружнього життя. Важливим буде зазначити, що моральне вчення Католицької Церква не вимагає від подружь щороку народжувати. Церква навчає про так зване відповідальне батьківство, яке передбачає можливість відкладення зачаття з певних медичних, соціальних чи фінансових причин. Однак, таке відкладення в жодному разі не може реалізовуватись за посередництвом використання контрацепції, але лише за допомогою Методів розпізнавання плідності, серед яких найпоширенішими є Симпто-термальний, Крейгтонський чи метод Біллінгса. Ці методи не коригують природи статевого єднання і не порушують жодних Божих закономірностей щодо подружжя у випадку, коли їх застосовувати згідно принципів відповідального батьківства.

При цій нагоді, рівно ж не лишнім буде розвінчати помилкове переконання, що недовершене статеве єднання у подружжі є одним із видів природного планування сім’ї. Це велика помилка. Недовершене статеве єднання є одним із видів контрацепції, яка коригує природу статевого єднання, і саме тому є гріхом з якого потрібно обов’язково сповідатися.
Також вважливим буде зазначити, що існують так звані абортивні контрацептивні засоби, тобто ті засоби, які дозволяють зачаттю дитини у лоні матері, але унеможливлюють її розвиток, тобто призводять до аборту. Найбільш поширеним серед них є спіраль. Згідно медичних досліджень, у лоні жінки, яка використовує такий контрацептив як спіраль і яка живе нормальним подружнім життям, впродовж року відбувається в середньому до шести абортів. В цьому випадку, лоно матері, яке має бути джерелом нового життя, стає місцем смерті. Саме тому, жінки, які застосовують контрацептив спіраль та живуть повноцінним подружнім життям, не можуть приступати до Святий Тайн Сповіді і Причастя. Єдиним випадком, коли дозволяється використання контрацептивних засобів, є застосування їх виключно з метою лікування та при умові повної відсутності статевого життя у подружжі.
Наступним фронтом війни проти людського життя є самі аборти. За даними ВООЗ Україна посідає перше місце в Європі за кількістю абортованих дітей. За різними оцінками, впродовж років нашої незалежності в Україні було здійснено від 40 до 50 млн. абортів. Фактично це ще однин повноцінний український народ, якому відібрали життя. Насправді усвідомлення цієї реальності серйозно шокує. Сьогодні в часі війни, коли ми чуємо про загибель більше двохсот дітей внаслідок бойових дій, в нас кров у жилах застигає. А що має робитись із нами, від усвідомлення того, що ми самі у своїх же українських клініках знищили таку кількість невинних українських дітей. А серед них, напевне мали бути ті лікарі, вчителі, священики, військові чи винахідники, які цілком можливо мали усі задатки, щоб унеможливити або ж належно вирішити багато бід з якими стикнувся наш український народ, в тому числі і цю війну.

Якщо у випадку контрацептивів існують умови дозволеного їхнього застосування, то у випадку аборту немає жодних винятків. Життя зачатої дитини не може бути принесене у жертву з метою виправлення якоїсь ситуації. Низько схиляємо голови перед тими матерями, які втратили своє життя заради збереження життя дитини. В ці дні рівно ж віддаймо нашу та честь тим дівчатам, які в наслідок жорстоких зґвалтувань російськими окупантами, завагітніли та, не зважаючи на завдану їм кривду, віднайшли в собі сили не передавати цю кривду далі, тобто не відбирати життя у зачатих дітей, але вирішили виносити їх та дати їм шанс на життя. Той, хто допустився гріха аборту і ще не розкаявся у ньому, потрібно це зробити якнайшвидше, щоб ці гріхи не взивали про пімству до неба. Рівно ж звертаємось до представників влади з вимогою розпрацювати таке законодавство України, яке б унеможливлювало абортивний геноцид української нації та гідно пошановувало життя кожного українця, від його зачаття і аж до природньої смерті.

На завершення, ще кількома словами згадаємо про фронт війни проти людського життя у сфері штучного запліднення. На сьогоднішній день в Україні ми маємо понад 20% подружніх пар, які є неплідними. Фактично кожна п’ята пара, не обов’язково з якоїсь своєї вини, не може мати дітей. На фоні такої проблеми з’явилися пропозиції від клінік штучного запліднення, які за певну суму обіцяють допомогти перескочити бар’єр неплідності та досягнути батьківства. Здавалось би, це велика поміч у випадку неплідних подружніх пар. Однак, сама процедура передбачає чимало дій, які нівелюють гідність людського життя. Головною проблемою штучних запліднень є те, що процедура штучного запліднення передбачає створення багатьох людських ембріонів. Пригадуємо, що кожен ембріон це вже є повноцінна людина, лише на ембріональному етапі свого розвитку. Однак, лише мала частина цих штучно створених ембріонів попадуть у лоно жінки і відтак виживуть. Більшість із них, шляхом певного відбору просто будуть вибракувані, а частину заморозять на випадок, якщо із першого разу не вийде виносити штучно запліднену дитину. Рівно ж більшість із цих заморожених дітей таки помруть у тих же холодильниках, оскільки залишаться як непотрібний матеріал. Це неприпустима маніпуляції над людським життя за яку потрібно буде відповісти перед Небом. У випадку неплідності Католицька Церква заохочує не перескакувати, шляхом штучного запліднення, але лікувати цю неплідність. Для цього існують так звані НаПроТехнології. Це спеціальне та ефективне лікування подружньої неплідності, яке розпрацьоване лікарями католика.

Звичайно, це ще не вичерпний перелік реальних бойових фронтів проти людського життя. Однак, це напевне найбільш поширені, які непомітного та дуже хитро увійшли у звичайне життя українського народу, який зараз виборює своє право на життя. Не дозвольмо геноциду нашої нації, чи це з боку російських окупантів, чи з боку гендерної ідеології, контрацептивної чи абортивної індустрії чи інших новітніх технік, які маніпулюють людським життя. Будьмо мудрими та відважними у боротьбі за світле майбутнього нашого українського народу.

Дорогі наші матері, вітаємо Вас сьогодні із Вашим святом! В черговий раз дякуємо та низько вклоняємось перед Вами за дар життя, який Ви нам подарували, та за всю любов і турботу, якими нас зодягнули. Нехай Господь винагородить Вас за Вашу жертовність та самопосвяту! Многих, радісних та мирних літ життя!
В особливий спосіб обіймаємо тих матерів, які сьогодні оплакують своїх дітей, що віддали своє життя за вільну Україну та світле майбутнє для кожного з нас! Разом з Вами сумуємо, плачемо, та віримо, що Ваші сини і доньки втішаються сьогодні Божим Воскресінням та Вічним життя. Адже вони Герої, які не вмирають!

З Днем матері!

Христос Воскрес!