9-11 червня у місті Сколе для освітян Стрийської єпархаї та духівників шкіл відбувся семінар. Організував захід Пасторально-освітній Інститут ім. о.Остапа Нижанківського Стрийської Єпархі за підтримки Комісії Освіти і Виховання УГКЦ.

У семінарі взяли участь близько 30 учасників. Протягом трьох днів своїми вміннями та знаннями ділилися:

о. Роман Стойко – голова Комісії освіти та виховання при Стрийській єпархії

о. Петро Майба – голова Комісії освіти та виховання УГКЦ

Марта Гладій – психолог та психотерапевт Стрийської Єпархії.

Серед тем, які обговорювали, були: «Психологічна підтримка в освітньо-виховному процесі в часі війни», «Виклики тривалого освітньо-виховного процесу через платформу онлайн», «Здобування стійкості в часі війни», «Вирішення ментального конфлікту внаслідок еміграції в навчальному процесі», «Причини та наслідки вигорання. Ресурси».

Пропонуємо найцікавіші на наш погляд думки, зібрані в часі навчань та обговорень.

Думки про війну

«Усі ми переживаємо, чи достатньо робимо. Головне – бути на своєму фронті сильним. Священника, які вчать нас молитися. Мамі, яка годує дитину. Це все важливо», – Марта Гладій.

«Зараз ми чекаємо, коли нам відбудовувати країну. Це найгірше. Стан очікування – це стан пасивності. А треба вже щось робити», – о.Петро Майба.

Думки про виховання дітей

«Виклики для вчителів: вміння зацікавити. Потрібно бути переконливими. Навчання має викликати емоції, бо тільки таке зараз сприймають діти (через яскраву картинку, контент, що транслює тік-ток тощо)», – о.Роман Стойко.

«Виховання – це є справа серця. Це досвід цінностей, який я передаю. Як бути милосердними, старанними, як любити. А якщо я того не маю, не переживаю таке, тоді що можу передати?», – о.Петро Майба.

«Любов має бути безумовна. Якщо дитина робить помилку, її не перестанеш менше любити. Дуже правильно бути тим, хто навчає власним прикладом. Діти не тільки чують, але бачать. Ми одні для одних є вчителями. Навчання відбувається, коли людину зачіпають слова іншої людини, яка їх зацікавлює. Якщо вчитель любить свій предмет і вимагає – тоді буде результат», – Марта Гладій.

«Підставою для освіти є виховання. Людина освічена – це не те саме, що людина добра. Тому в школі ми говоримо про ціннісно-виховні основи», – о.Петро Майба.

«Супровід – це мистецтво бути поруч. Вчителям слід говорити з учнями на перервах. Це дає плоди. Ти стаєш близькою особою», – о.Петро Майба.

Як взяти себе в руки?

«Треба у стресових ситуаціях думати, як поступити найкраще. Шукайте собі собі підзарядку, шукайте, звідки черпати натхнення. Спілкуйтеся з людьми оптимістично налаштованими, але не з песимістами», – Марта.

«Хочеш вищий рівень – переключайся. Не можна бути сумними, невеселими. Треба вміти переключатися. Коли заходимо в темну кімнату, то одразу включаємо світло. Тут така ж логіка», – о.Петро Майба.

«Стабілізація психологічного стану – нормальна реакція на ненормальні обставини. Помолитися – це перетворити проблему на молитву. Розповісти Богу, дати Йому її вирішити. Ми завжди можемо впливати на те, що знаходиться в межах особистого контролю людини», – о.Петро Майба.

Про допомогу

«Дбати про людину – це не повертати у травму, не розпитувати. Але запитати: що би тобі хотілося?», – Марта Гладій.

Якщо у твоєї дитини проблема – закрий рот і відкрий обійми (італійська приказка).

Отець Петро Майба запропонував наступні орієнтири, які допоможуть досягнути стійкості:

Цінності (я мушу розуміти, куди мені рухатися. Цінності дають сенс)

Світлі думки (правильно скерувати наші дії та мудро прийняти рішення. Треба вміти наводити порядок. Перестаньте дивитися новини, якщо не можете вже)

«ДІЯ у на-дїї» – збалансована дія: і для праці, і до віднови. Кожна дія наближає до пермоги.

Та не лише багато вчилися, але й відпочивали! Так учасники семінару мандрували у Тустань, а увечері збиралися на спільний відпочинок, щоб поділитися враженнями за день, думками. Молилися спільно Літургію та Вечірню, а вчителі мали змогу приступити до Тайни Сповіді та Євхаристії, попросити про особисту розмову з присутніми священниками. На завершення учасники поділилися враженнями від семінару, не стримуючи емоцій, сліз: для багатьох захід став ковтком свіжого повітря в найтемніші часи!

о. Роман Стойко підсумував:

«Ви мали відвагу на дві доби все відкласти, приїхати сюди. У мене серце раділо, коли ви йшли до сповіді, коли бавилися на качелях, як діти, бо це є базові речі. До цього нас покликав Господь. Треба радіти життю навіть у часі війни. «Війну перемагають не генерали, а вчитель і парафіяльні священники» – таку цитату нещодавно почув. Вчителі! Ви формуєте здорову націю. А це на перспективу дуже важливо. Цінуйте свою працю і тіштеся, що можете до цього бути дотичними».

Повідомила Оля Богославська