У світлий празник Христового Воскресіння 19 квітня 2020 року, Преосвящений владика Тарас, Єпарх Стрийський очолив урочисті Пасхальні богослужіння у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Стрию.

Богослужіння, які цьогоріч, у зв’язку з епідемією коронавірусу, вірні могли побачити у режимі онлайн, розпочалися із Надгробного. Після цього, величним співом тропаря «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах життя дарував» розпочалася Пасхальна Утреня. Архиєрей відкрив святим хрестом Царські ворота храму, через які з єпископом увійшли священнослужителі.

По закінченні утрені розпочалася Архиєрейська Божественна Літургія. Після читання Святого Євангелія, владика Тарас звернувся до присутніх з проповіддю.

Слово владики Тараса у світлий празник Воскресіння Христового.

Христос Воскрес!  Улюблені в Христі браття і сестри.

Урочисто святкуючи світлий празник Христового Воскресіння ми дотикаємося таїнства Божої Любові, яка в людську природу засіяла зерно вічності. Воскресіння Спасителя є історичною подією, сповненням праобразів юдейської Пасхи а відтак «Протоєвангелія» – Богом даної після гріхопадіння Прародичів обіцянки визволення людства з неволі гріха та смертельної в’язниці пекла. Але передовсім воскресіння відкриває в мінливих обставинах простору і часу нашого буття присутність живого і вічного Бога. Єдине, що бентежить радісні почування віруючих сердець – це очевидність та невідворотність смерті, яка безапеляційно вривається у наше життя. Вона здається принаймні такою ж вічною та нездоланною, як сам Творець. Однак, це ніколи не було правдою.

Смерть є наслідком гріха, тому ініціатором обох – і гріха, і смерті є людина. Та коли смертю і воскресінням Христа Спасителя людині даровано прощення гріхів, то касується і всевладдя смерті. «Смерть поглинута перемогою. Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?» Жало смерті – гріх… Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа» (1. Кор. 15.54-57), проголошує ап. Павло.

Грізна тінь смерті, наш спільний спадок від Адама, ще залишає слід на землі людей, але тепер, як і все що не має свого початку в Бозі, і вона загнана сама у себе. Відтоді смерть є мовби «ім´ям» вічного, але незбагненно абсурдного способу існування людини без Бога. Така «безбожність» є суттю пекла – особистого стану створіння, яке гордістю зріклося взаємності зі своїм Творцем. Тому історія знає тих, хто за життя вже є «мертвим», і тих, хто умерши, залишився вічно живим, бо передбачена Богом для людини вічність є тільки у єдності з ним.

Христове воскресіння є ствердженням, що цілість життя людини від моменту зачаття є Божим даром і не підлягає скасуванню. Для всіх, хто послухом віри приймає своє життя як покликання Воскреслого, та мить у житті, яку ще називаємо «смертю», є лише «порогом», переступивши який вони спочинуть у Божих обіймах, очікуючи загального воскресіння тіл до вічного життя в Небі.

Традиційне святкування Пасхи, яке не поминають навіть агностики і атеїсти, вказує, що далеко не очевидним є те, як люди розуміють значення цього «свята над святами», і чи віра у воскресіння визначає біг їх життя. Для багатьох із нас урочисте Пасхальне Богослужіння пов’язане з духовним піднесенням та радістю. Однак цей літургійний пасхальний досвід не є самодостатнім. Вийшовши з храму ми знову повернемося до звичних ритмів свого життя, і саме там наша участь у літургії Воскресіння мала би продовжуватися. Але за першого ж контакту зі щоденними реаліями ми волею-неволею потрапляємо у середовище цілком далеке від Великодньої атмосфери. На тлі сірої, а іноді й жорстокої буденщини корумпованого суспільства, вже сьомий рік триваючої російської агресії та небезпек, які несе епідемія короновірусу, проповідь про воскресіння може видатися відірваною від реальності, та ризикує бути несприйнятою серйозно. Тому без глибшої участі в житті Церкви нам не під силу впоратися з тим шквалом в’їдливих думок, які врешті можуть паралізувати будь-яке натхнення, віру і оптимізм.

До розуміння Пасхи церковний літургійний рік веде нас через священні дні Великого посту. Він є часом звільнення від всього, що перешкоджає нам наблизитися до Бога та усвідомити, що дійсність воскресіння не є абстрактною. На Великодньому богослужінні ми особливим способом проживаємо віру у Воскреслого Христа. Наш Спаситель – первісток воскреслих із мертвих славою Отця, є запорукою нашого «воскресіння з мертвих». Бо якщо через хрещення ми з’єднані з ним подобою його смерті, то будемо і подобою воскресіння. (пор. Рим. 6.4-5) Його любов є джерелом нашої віри (пор. Гал. 2.20), в силі якої можемо відважно вступати у конкретні життєві обставини, а також боротися. Адже боротьба триває, і її фронт пролягає через наші серця: не дозвольмо себе осліпити, опанувати безнадією, зневірою й апатією, але будьмо вірогідними свідками Христового воскресіння та нашого покликання до вічного життя.

Бути людиною, яка всупереч всьому з вірою у воскресіння утверджує життя відкрите вічності – безумовно не є легко, адже в сучасній культурі не тільки існують, але виникають нові «смертоносні» тенденції. В такому середовищі присутність Воскреслого є начебто невидимою. Та його сила є влита в жили Церкви, щоб чинно проявлятися всюди через нашу життєствердну надію. Ніхто з нас не спроможний викорчувати зло у світі, однак можемо інше: протистояти смерті у її різних проявах, шукати паростки життя та допомагати їм вирости, бо якраз в безлічі іскорок добра проростає воскресіння вже тепер. Сьогодні наші храми є безлюдними. Мов Христовий гріб: він пустий, бо Христос Воскрес. Воскреслий Спаситель є сьогодні, цієї миті, з Вами, у Ваших домах та з Вашими родинами. Він приходить скрізь замкнені двері та вітає всіх Вас словами: «Мир вам. Як мене послав Отець, так я посилаю вас».

Господь вічного життя вводить нас в усе нові й нові дні історії, щоб ми вносити до них живе свідчення віри у  остаточну перемогу Воскреслого Христа. Тому найважливішим критерієм нашої віри є те, чи є для нас сьогодення тими священними і святковими днями надії на воскресіння! Адже своє християнське свідчення «аж до краю землі» можемо здійснювати лише тут і тепер, поки живемо вірою та надіємося, а не тоді, коли вічність виявить нашу справжню і остаточну вартість перед Божим обличчям. Воскреслий Христос є джерелом нашої надії, яка долає страх, силою нашої віри, яка запевнює майбутнє. Нехай за молитвами Пречистої Богоматері його мир та благословення спочине на Вас та Ваших родинах, наповнюючи Ваше життя невимовною радістю Великодня. Амінь.

Після закінчення богослужіння, єпископ привітав усіх зі світлим празником Христового Воскресіння. На завершення, було прочитано молитви на освячення Артоса та Великодніх страв, які вірні, що єдналися у молитві через онлайн трансляцію, могли окропити свяченою водою у своїх домівках.

Прес-служба Стрийської єпархії