Слово Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського у Світлий празник Воскресіння Христового 2 травня 2021 року, виголошене в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Дорогі у Христі браття та сестри! Цієї передсвітанкової пори з глибини серця вітаю вас радісним та урочистим вітанням, котре перед двома тисячами років потрясло всю вселенну: Христос Воскрес!

Першими словами, які пролунали на світанку дня, першого по суботі, і відтоді стали чільними у благовісті Церкви – були слова ангелів, звернені до засмучених та здивованих мироносиць: «Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого? Він воскрес!» Неймовірна звістка про життя, яке подолало смерть і повстало з гробу, увірвалася неземною радістю у тривожну дійсність Ісусових учнів, які стали для всього людства свідками та першими апостолами визнання віри: «Христос воістину воскрес із мертвих!»

Але спочатку Ісус залишив їм своє послання, свою пам’ятку в Таїнстві Жертви свого Тіла та Крові на Тайній вечері, і одночасно перший празник Божественної любові – Євхаристію. Потім йому довелося вести свою внутрішню боротьбу: «Отче, якщо можливо, забери цю чашу від мене», аж до смиренного себевіддання: «Але не як я хочу, а як хочеш Ти». А вкінці всього, як здавалося, відбулася драма Страсної п’ятниці та пролунало з хреста заключне в ділі відкуплення світу слово Спасителя: «Звершилося!»

На хресті помер Єдинородний Божий Син, віддав свого духа, щоб довершити у світі людей замір Божого Провидіння, який перевершує будь-які їх сподівання. Задля цього Бог у Христі прийняв людську природу, став таким самим як всі ми, аж до смерті. Тому, як кожну людину, по трагедії Голгофи Ісуса хоронять, кладуть у гріб.

Та там, де людина бачить нездоланну фатальність, і навіть втрату себе у небутті, Бог приготував їй зустріч зі світанком своєї вічності. Ця таїнственна дійсність виходить за межі здатності розуміти. Однак «у Бога немає нічого неможливого», у Бога немає смерті. Бог є повнотою життя, яке триває у своїй незбагненній безкінечності. Отець знищив пута смерті воскресивши свого Сина Ісуса, та в силі його воскресіння відродив усіх людей до живої надії на воскресіння з мертвих і вічне життя.

Там, де людина досягає свого завершення у смерті, якраз там Великоднім таїнством нужденне людство занурюється у вічну Божественну сутність, аби досягти уподібнення з Богом. Христос помирає, приймаючи на себе прокляття людини; але як Бог воскресає і благодаттю обожествлення повертає їй втрачену через гріх первісну гідність та славу.

Все божественне у Христі успадковують ті, хто наближається до нього. Хто вірить у нього та йому довіряє. Хто визнає, що він взяв на себе всю неміч людини, щоб у воскресінні дати їй всю силу свого Божества.

Великдень є найважливішою подією нашого спасіння не лише тому, що ним звершене визволення людини з неволі гріха та смерті. Без воскресіння світ був би без Бога, а наше життя мало б лише примітивний вимір. Якщо людина втрачає Бога, то втрачає власний образ, своє обличчя. Де немає Бога, там немає людини. Існує лише світ речей, матеріалів та конструкцій, а також егоїзм та насильство. Людський дух може розвиватися лише в божественному середовищі. Без божественного виміру серце людини стає нещадним та цинічним, а життя просто нудним очікуванням смерті…

Після трагедій минулого століття, яке загубило Бога, а противники віри проголошували: «Бог помер!», ми вже на власному досвіді знаємо, куди рухається світ без Бога: нікуди інде, крім загибелі. Але сьогодні гріхи настільки отупили людський розум, що пам’ять про трагічне минуле фальсифікується ради злочинного реваншу. Маємо перед собою агресію гендерної ідеології, яка намагається зі середини руйнувати розуміння тотожності та гідності людської особи. Червоточина корупції, лицемірства та вседозволеності вносять хаос у суспільні стосунки. І все це лише на руку московським окупантам, які свої загарбницькі умисли проти нашого народу не цураються прикривати навіть іменем Бога.

Тому сьогодні є час відважно протиставитися навалі різних видів лицемірства, гедонізму та звіриного «рашизму», яким би успішним не видавався їх поступ. Наша кріпость є у вірі, що «Господь воістину воскрес із мертвих!» Такою неймовірною є дійсність великоднього світанку, першого після суботи, коли гріб, місце смерті і темряви, спорожнів, і з нього засіяло нове світло. Не тільки сонячного ранку, але і Світло Христове, яке не можна затьмарити, поставити під сумнів або заперечити. Ми є дітьми Воскресіння, народженими з віри у нездоланну Божу любов. Віра в те, що Бог живе і що Христос воскрес із мертвих, робить нас сильними та вірогідними свідками цього Великоднього торжества нового життя.

Бажаю всім вам, дорогі у Христі браття і сестри, щоб життєдайний тріумф Великодня був невичерпним багатством Ваших сердець, всупереч всім темним хмарам, які намагаються засіяти страх, закрити небо та заперечити нам право на свободу, справедливість та мир.

Дай нам Боже завжди залишатися людьми, осяяними Великодньою радістю та впевненістю у перемозі правди. Людьми, які прийняли до серця та живуть скріплені непохитною вірою у невідкличність перших проголошених у світ слів Воскреслого: «Мир вам», «Не бійся», «Я переміг світ». Завжди залишатися християнами, які свідченням життя непохитно та з радістю звіщають світові: «Господь воістину воскрес із мертвих!» Бажаю вам, щоб під владою Воскреслого Христа на нашій землі, та й усюди на світі, щезли всі сіячі беззаконня та смерті, а буяла повнота життя, осяяного світлом Воскресіння. Амінь. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський