Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена у Великий, Страсний Четвер, 21 квітня 2022 року, в часі Вечірні з Літургією св. Василія Великого в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в місті Стрию.

Преосвященний владико, всечесні отці, дорогі у Христу  брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

«Це робіть на Мій спомин». Господь подав нам приклад. Що він зробив повинні робити і ми. Сьогодні празник установлення на Тайній вечері, останній пасхальній вечері Ісуса з учнями, двох Таїнств, виняткових у житті Церкви: Євхаристії та Священства. А також пообіцяв апостолам послати Утішителя.

Тайна вечеря вказує на ціль, задля якої Христос прийшов у цей світ. Нав’язуючи про єврейське свято Пасхи: вихід Ізраїля з рабства на землю свободи, Ісус, як новий Мойсей, хоче вивести все людство з полону смерті до свобідного життя. Шляхом туди є його хрест.

Іншою аналогією Тайної вечері у контексті Пасхи, є пасхальне ягня, кров’ю якого були помазанні одвірки домів ізраїльтян, та кров завіту, якою були окроплені скрижалі Господнього Завіту, і цим він набув чинності. На Тайній вечері укладається Новий Завіт, який теж буде запечатаний кров’ю – кров’ю Новозавітного Агнця – Христа, який «бере на себе гріх світу», щоб настало примирення людства з Богом.

На своїй останній Пасхальній вечері Ісус змінює її звичайний порядок у важливих моментах. Над хлібом, який був у час Виходу хлібом для подорожі, він каже: «Це є моє тіло, що за вас ламається», а над чашею проказує благословення. Це є кров моя нового завіту, що за вас і за багатьох проливається . Ця «переміна» не належить до категорії «чудес», але є найдієвішим пророчим знаменням, яке вказує на спасительну дійсність: подію хресної жертви Ісуса та його славного воскресіння.

Те, що має статися незабаром по вечері, не буде якимсь абсурдом чи знищенням. Ісусова смерть має сенс. Вона не є невдачею або трагічним кінцем: вона є знаряддям неймовірного Божого Дару, учасниками якого ми стаємо у Таїнстві Євхаристії. Подібно як хліб і вино, яке споживають на спільній трапезі, не знищується, але творить спільноту і стає джерелом сили для життя, так буде і з Ісусовою смертю. Ісус з усім чим є і що має, своїм тілом і кров’ю цілковито віддається. Дає себе спалити у горнилі смерті, але в той же час проходить через цю смерть як ворота. Він стається поживою, яка дає життя і разом з ним нову надію, дає «силу благодаті», яка будує спільноту вірних на дорозі до вічності. Ті, хто зібрані навколо столу Ісуса, стають його Тілом, «продовження його буття», всі однієї крові з Христом, та й між собою взаємно.

Ісус протягом трьох років приготовляв слухачів на цей Дар, але багато з них не зрозуміли його таємниці: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?», і відійшли. На останній вечері присутні лише ті, хто витривало перебував з Христом у його випробуваннях. За них є Ісусова молитва про єдність, щоб перебували разом так, як він є одно зі своїм Отцем. Ця єдність є і даром, і одночасно завданням. Тому сьогодні маємо особливо просити, щоб Дух Христа знищив усі перешкоди, які руйнують єдність його Церкви.

На останній вечері Ісус, як «єдиний посередник між Богом і людьми», дає своїм апостолам участь на своїй Божественній владі встановленням «Таїнства новозавітного священства». Винятковою рисою, якою Ісус відзначає «священство» у своїй Церкві, є те, що апостол Іван робить центром свого оповідання про Тайну вечерю: Ісус стає на коліна та вмиває ноги апостолам – виконує служіння раба. І свій вчинок пояснює словами, які нагадують установлення Євхаристії: «щоб і ви так робили, як оце я вам учинив». Отже: «Це робіть на мій спомин». Христос хотів закласти в основи свого «священства» приклад смиренного служіння. Тому сказав їм: «Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга. Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить. Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах, і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій, щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля».

Влада у Церкві повинна бути в явному контрасті до пануючих у світі владних тенденцій. Церква покликана бути альтернативною спільнотою до світу, з його прагненням влади, слави та достатків. Під час Тайної вечері Ісус вказує усій Церкві і нам, священикам, велич священства, у якому мають втілилися усі наміри його Божественного серця.

Сьогодні є «день народження двох Таїнств»: Таїнства священства, змістом якого є служіння; і Таїнства Євхаристії, суть якої спочиває у нашій єдності з Богом та навзаєм. Відкриймо їх як ключ до тлумачення значення Таїнства Ісусової хресної жертви; і як виклик для нас, щоб ми також мали відвагу віри стати з Христом хлібом, який би наситив голод світу, та даром, який своєю щедрістю об’єднує людство, «щоб усі були одно». Амінь.

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський