Проповідь владики Тараса у 19 неділю по Зісланні Святого Духа, виголошена під час Архиєрейської Божественної Літургії у храмі Успіння Пресвятої Богородиці у с. Пісочна Миколаївського району 18 жовтня 2020 року.

Сьогоднішнє Євангеліє від Луки містить найсильніші та найрадикальніші слова проповіді Ісуса: «Любіть ворогів ваших, добро чиніть тим, які вас ненавидять». Євангеліє від Матея наводить ці ж слова у контексті програмної проповіді Ісуса, що починається «блаженствами». Ісус проголосив їх як «маніфест», в котрому представляє свою життєву модель і пропонує її всім безкомпромісно прийняти. Але яке значення мають ці слова? Чому Ісус закликає нас любити ворогів, вимагає любові, яка перевищує людські здатності?

Насправді, пропозиція Ісуса є реалістичною, оскільки враховує, що у світі забагато насильства, занадто багато несправедливості, і що цю ситуацію можливо подолати лиш наповнюючи усі виміри життя світу більше любов’ю та добром. Це «більше» походить від Бога: це милосердя, яке стало людиною в Ісусі і яке єдине здатне «похитнути стабільність» світу зла ​​в напрямку до добра, починаючи з малого але вирішального «світу» – серця людини. Ця ідея Євангелія справедливо вважається «великою хартією» християнського не насилля. Вона полягає не в тому, щоб підлягти злу, але протиставити злу радикально та безкомпромісно добро, і тим самим розірвати ланцюг несправедливості. Тоді буде зрозуміло, що ненасильство – це не просто тактична поведінка для християн, а спосіб бути людиною, життєвий принцип того, хто впевнений у Божій любові та силі, хто не боїться зіткнутися зі злом простою зброєю любові та правди.

Любов до ворога лежить в основі «християнської революції», яка не заснована на економічній та політичній стратегії чи владі ЗМІ. Ця революція любові не опирається на людські ресурси, а є даром від Бога і звершується лише тоді, коли людина беззастережно покладається на його милосердну доброту. Це новина Євангелія, яка змінює світ, не створюючи шуму. Це героїзм «малих», які вірять у Божу любов і поширюють її ціною власного життя.

Слова Ісуса про любов до ворогів є кульмінацією Євангелія. В них Ісус дає нам ключ, який відкриває життя, смерть і вічність. Ключ, який єдиний підходить до хитромудрого замка нашого буття та пошуку, розблоковує серце і дозволяє нам звільнитися з в’язниці, в якій замикаємось власною гордістю та егоїзмом.

Все, що ми робимо, повинні чинити з огляду на «перспективу вічності». Якщо у нас немає цього ключа при собі, ми навряд чи можемо туди піти і увійти. Усі ідеології, філософії та системи, які прагнуть замінити ці слова Ісуса, є лише відмичками, які не в змозі здолати складну структуру замка, за яким є ув’язнений світ.

Любити ворогів – є надлюдською вимогою, але в ній – усе визначення християнства та єдиний шлях від прокляття та рабства до справжньої свободи. Найперше, цим Господь запевняє нас, що ніщо і ніхто не уникає його сили та влади. Божа любов поширюється навіть на тих, хто не припиняє грішити найгіршим чином. Ісус закликає нас розділити таку любов, що бере свій початок від Отця; освоїти його модель буття і взаємовідносин, щоб стати «синами Всевишнього, бо він є добрим до невдячних і злих».

Нам це здається неможливим? Це так. Та все можемо в тому, хто нас укріплює. Бог зарезервував собі місце в наших серцях, і лише з Богом ми можемо своє життя висловити мовою божественного милосердя до людей навколо нас. Це перемога добра над злом у нас самих. Це небесний вимір, до якого ми маємо дозріти своїм життям з віри. Тільки Божою силою, якій даємо простір для дії, ми можемо вирости в любові до своїх ворогів, та не лишити у своєму серці жодного місця злу. Ця любов є вилиттям божественної щедрості та прихильності до ближніх. В ній домінує прагнення бажати добра і спасіння всім – добрим і злим, починаючи від нас самих. Тому «як бажаєте, щоб вам чинили люди, так і ви чиніть їм так само».