Стрийська Єпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

«Прощати ворогам означає бути подібними до Бога, не зрадити своїй людській та українській гідності», – владика Тарас

Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського в Неділю Сиропусну, Прощення, 6 березня 2022 року, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу! Всечесніші отці! Дорогі брати і сестри!

Сьогоднішнє Євангеліє, хоч має багато слів, але центральним словом, як і центральним словом посту, і словом, котре сьогодні по-особливому торкається нас, є «прощення». Це слово сьогодні є викликом і головним питанням, відповідь на яке ми шукаємо: як прощати тим, що руйнують та бомбардують наші міста і села, вбивають дітей і батьків, нищать наш народ? А слова Господньої молитви «прости нам довги наші, як і ми прощаємо», є співзвучні з нинішнім Євангелієм «якщо будете прощати, то Бог вам простить». Здається, що ми, коли так трактуємо ці слова, попадаємо у своєрідний бізнес: «я тобі, Боже, а Ти – мені». Або навіть гірше – думаємо, що умовою прощення зі сторони Бога є прощення людини. Але це радикально неправильно!

На Голгофі Христа розп’яли поміж двох розбійників, тобто їх було засуджено на смерть ще перед тим. А між ними поставили Хрест Господній. І один з них почув слова «ще сьогодні будеш зі мною в раю», бо сказав «Господи, згадай мене». Чи це означає, що другому розбійникові або своїм розпинателям Бог прощення не давав? Один з воїнів, що копієм пробив Йому бік – Лонгин, потім став християнином і мучеником. Бог завжди прощає! Проблема не в тому, що він хотів одному розбійникові простити, а іншому ні. Навпаки, Христос дозволив себе підняти на хрест, щоб його вухо було близько до уст того розбійника по правиці та щоб він був переконаний, що Бог його почув. Просто другий розбійник прощення не хотів.

Бог прощає. Проблема не в тому, що він «виторговує» наше прощення, а в тому, чи приймемо ми це прощення, чи ми його потребуємо. Коли на прокльони відповідаємо прокльонами, на кровопролиття – помстою, на ненависть – ненавистю, в нас не залишається місця для того, щоб сказати «згадай мене, Господи» і прийняти прощення, яке Бог дає. І напевне тому, найбільшою перемогою у цій війні і катастрофі, котру ми переживаємо, буде те, що ми залишимося людьми – тими, якими Бог хоче нас мати. Тому що на хресті Бог не перестав бути Богом, бо є завжди відкритий на те, щоб дарувати. Але Божий дар отримує лише той, хто потребує його прийняти, хто залишається милосердним як Бог, передусім сам до себе.

Ми сьогодні маємо відкрити своє серце на Боже прощення, щоб Він нас навчив мудрості свого прощення і милосердя. Щоб жодна війна не вбила у нас людяності, але ми з неї вийшли людьми з великої літери. Тому, вдягнімося у зброю Божу, викиньмо зі свого серця всяку ненависть, хай у ній топляться ті, що проти нас. А в нашому серці нехай буде любов відважна, щира і безкомпромісна. Залишмо осторонь всякий страх, страх не помагає. Хай наші уста будуть вільні від прокльонів, матюків і всього того, чим минулі десятиліття, чи навіть століття цей сьогоднішній московський ворог старався уярмити наші душі та сумління. Це паскудство свою батьківщину має там, на півночі. Не вживайте поганих слів, тому що вони роблять нас подібними до тих, хто приходить до нас з батьківщини цього паскудства. І коли московитів зараз вигняють звідусіль – то непотрібно засмічувати їх зловонним спадком наше українське повітря.

Хай Бог сьогодні поселить у ваші серця серед смутку свою радість, серед безглуздя війни свою мудрість і кріпить вас своєю ласкою, щоб ваш сильний дух, кожного на своєму місці, був свідоцтвом вашої великої правдивої людяності. Щоб ваша впевненість була сьогодні зброєю, якою ви допомагали б нашим братам і сестрам воїнам, котрі боронять наш народ і наше майбутнє від минулого, пам’ятаючи, що Бог є завжди готовий прийняти кожного, хто Його потребує. Він прощає всім і завжди, однак користає з його прощення лише той, хто його просить. Ми теж прощаємо разом з Ним, тож непрощення є на власній совісті того, хто його не просив і залишився сам з власною злобою. Тому, слово «прощайте», означає: станьте подібними до Бога, щоб не зрадити своєї людської та української ідентичності та гідності! Амінь.
Слава Ісусу Христу!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський