Слово Преосвященного владики Тараса, Єпарха Стрийського, виголошене у Велику (Страсну) Суботу 23 квітня 2022 року, в часі Вечірні з Літургією св. Василія Великого в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Сьогодні Страсна Субота і вже наближається Великий День, який наповнює наше життя почуттям неземної радості. Тому, є важливо глибоко усвідомити її причину. Вона є у події, яку оголошує радісна вістка, Євангеліє: Христос воскрес із мертвих! Це є фундаментальною правдою християнства, на ній основується наша віра котра формує стиль нашого життя. Хто не приймає звістку про воскресіння, тяжко би у своєму житті видався на вузький, і в очах світу нерозумний, шлях хреста, якого однак, при всіх стараннях, уникнути не зможе. Сенс вірі, сенс християнському життю, терпінню та смерті, дає славне Христове воскресіння.

Німецький філософ Фрідріх Ніцше твердив, що „Бог мертвий!“. Так, тієї останньої суботи Бог в Особі Христа спочив сном мертвих у гробі. Але третього дня об’явилося, що то був останній «святковий» день для смерті. Наступний день Воскресінням Христа став днем початку вічного життя.

Після цього слова Ніцше мали б виглядати божевіллям. Однак хіба останнім часом нам не накидають думку, що християнство вже застаріло, що Євангеліє вже не є актуальним і сучасним. Для багатьох воно здається мертвим, ніби вже не може дати світу нічого нового. Та й признаймося, що вічні істини нас не так вже і захоплюють, а тому мало коли спонукують до рішучого втілення їх у життя.

При тому Євангеліє не є статичне. Воно прямо примушує до дії. Ангел говорить жінкам: «йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам». Воскреслий Христос йде перед нами, і кличе нас, вимагає від нас, щоб ми пішли за ним. Ми підемо? Тут мова йде вже не тільки про достовірність християнства перед світом, але головним чином про наше особисте спасіння.

Бог йде перед нами, щоб ми у своєму житті не зблудили, але мали і знали кого наслідувати. Відважно, через хрест та смерть до нового життя у воскресінні, бо лише Христос є Воскресінням та Життям: нашим і для нас. Ми не сміємо сьогодні змарнувати цю пропозицію, бо наступного разу може бути пізно. Буде мертвим не Бог, а ми. І виправити це буде неможливо.

Ми є очевидними свідками того, як навколо нас зло росте, процвітає і намагається цинічно домінувати. Світ настільки приспаний брехнею, що заледве зараз починає «протирати очі», розбуджений криком тисяч невинних жертв російської агресії. Але для нас, українців, Христовий хрест став дійсністю, у якій продовжується вирішуватися доля не лише наша, але і всього світу. Якщо ми будемо наслідувати Христа, який йде перед нами, то після злорадства та байдужого спостерігання, світ нарешті збагне, до чого привело його самовпевнене ігнорування Богом. Це все є передбачене Христом: що світ буде переслідувати нас за його ім’я. Але якраз тоді, коли ми очима віри дивимося на дійсність, та з силою любові непохитно протистоїмо агресії, насильству, та беззаконню, тоді стаємо справжніми вісниками Великодньої перемоги добра над злом. Багато хто думає, що «Бог мертвий», що християнство застаріло а правда є невільницею сильних та зухвалих. Ми можемо спростувати ці «постулати сьогодення» свідченням нашої віри, що народжується з прийняття у глибини нашого серця Божої перемоги у Великодній Таємниці. Амінь