Стрийська Єпархія УГКЦ

16 серпня 2026 року, в Одинадцяту неділю по Зісланні Святого Духа, Преосвященний владика Тарас, Єпископ Стрийський очолив Архиєрейську Божественну Літургію в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці. В часі богослужіння єпископ уділив дияконські свячення піддиякону Олегу Голяку. Владиці Тарасу співслужило духовенство катедрального храму та запрошені священнослужителі.

У своїй проповіді, владика Тарас зосередив увагу на євангельській притчі про немилосердного боржника та важливості прощення як життєвої позиції християнина. Єпископ наголосив, що прощення не означає забуття чи виправдання зла, але є безкорисливим даром, через який людина уподібнюється до Бога. На прикладі двох боргів у притчі владика показав, що, отримуючи від Бога безмежне милосердя, ми покликані виявляти його до інших.

Окремо владика Тарас підкреслив, що непрощення стає в’язницею, у яку людина замикає сама себе, тоді як прощення повертає свободу і відкриває шлях до спасіння. Прощати — не означає схвалювати зло чи відмовлятися від справедливості, але означає відмовитися від помсти та побажати іншій людині спасіння. Завершуючи проповідь, єпископ звернувся до досвіду українського народу, наголосивши, що прощення може стати короною української гідності та величі, а пережиті страждання — місцем, де утверджується справжня свобода.

Після Анафори розпочалися дияконські свячення. Кандидата введено у святилище через Царські Двері і три рази обведено навколо престолу. Потім він став на коліна перед престолом, а єпископ поклавши край омофора і руку на його голову прочитав таїнозвершувальну молитву, просячи Бога сповнити новопоставленого диякона, вірою, любов’ю, силою та святістю для належного служіння спільноті. На знак цього служіння, владика Тарас вручив диякону Олегу ризи, служебник і кадильницю, кожного разу співаючи з присутніми в храмі «Аксіос», що з грецької мови означає «достойний» і таким чином стверджуючи, що рукоположений через божественну благодать став достойним дияконського служіння.