20 травня 2020 року, відбулася IХ проща духовенства УГКЦ до Перемишлян, де своє служіння здійснював блаженний священномученик отець Омелян Ковч – покровитель душпастирів УГКЦ. Божественну Літургію в прокатедральному храмі святого Миколая Чудотворця очолив Преосвященний владика Тарас, Єпарх Стрийський у співслужінні єпископа-помічника владики Богдана та священнослужителів храмів м. Перемишляни.

У своїй проповіді, владика Тарас зазначив, що цьогорічна проща є особливою, оскільки у зв’язку з епідемією коронавірусу, священнослужителі, які щороку численно приїжджали до Перемишлян, немають можливості особисто стати її учасниками та торкнутися у цьому храмі джерела ласк і свідоцтва свого небесного покровителя. Саме тому, Архиєреї і присутні священники служили Божественну Літургію в імені всіх душпастирів УГКЦ та випрошували у Бога ласки прослави славою святих блаженного отця Омеляна, а в нього просили заступництва перед Господом для всіх душпастирів, які в цей непростий час несуть своє служіння, даючи свідоцтво Божої близькості до людини, котра проживає хвилі випробування.

У контексті епідемії коронавірусу єпископ зазначив, що усвідомлення смертельної небезпеки та стан вимушеної ізоляції викликає в особистому та суспільному просторі життя людини вакуум любові, який наповнює страх за себе і страх з інших. Однак випробування обставинами в яких ми живемо, є дуже важливими для нас, бо в них ми можемо пізнати, якими ми є насправді та місце, яке Бог має у нашому житті.

За словами проповідника, отець Омелян Ковч дав своє неповторне свідчення віри у часі «епідемії смерті» Другої світової війни, коли страх і ненависть витворювали вакуум любові у людських серцях. Він став душпастирем для всіх, дієвим дотиком співчуття, солідарності і прикладом людяності, свідком Христа, який прийшов до страждаючих людей, і не врятував їх тим, що усунув страждання, але тим, що страждав з ними і дав їм силу страждання гідно пережити. Отець Омелян Ковч вступив у пекло Майданека, ставши для ув’язнених останньою потіхою та провідником до вічності, і там, серед всіх стражданнь, як він сам свідчить, зустрів Бога.

Сьогодні епідемія короновірусу зрівняла всіх: багатих та бідних, пануючих і безправних. Поставила у центр уваги питання про вартість життя і сенс смерті, нагадала про вічність та про те, що благополуччя одних, через брак справедливості, часто оплачене стражданнями невинних. Тож страхи і небезпеки сучасної ситуації мали б стати для людства мотивом об’явлення правди про власну дійсність та спонукою у своїй історії шукати Бога. Світ і ми вийдемо з цього випробування іншими тільки тоді, коли кожен з нас і людське суспільство в цілому, віднайде у своєму житті Бога, котрий є близько.

Друга річ, яка, на думку владики Тараса, є сьогодні важлива для християн у цій ситуації – це по новому збагнути себе Церквою. Ізоляція, яка позбавила можливості ходити до храму, є викликом по новому усвідомити, що означає бути християнином, тим, через кого Церква є присутня і діяльна у світі. У цій ситуації, за словами проповідника, маємо вчитися живої довіри до Богові, відваги слухати Його, усвідомлюючи що наша віра – це не формальність, не традиція чогось, що передається з покоління в покоління як знак ідентифікації, але щось набагато важливіше, що становить суть особистості і сенс життя людини.

Завершуючи проповідь, архиєрей закликав усіх, нести подих любові у вакуум живого стосунку між людьми. Лише тоді ми відкриємо правду про себе і зрозуміємо, що наше життя буде мати вартість, коли проживемо його подібно як Христос, коли навчимося жити так, як прожив великий покровитель душпастирів о. Омелян Ковч, коли ми навчимося жити для інших. Саме у мистецтві жити для інших і спочиває зміст поняття любити.

Після закінчення Літургії, владика Тарас подякував всім за спільну молитву, а владика Богдан у свою чергу додав: “Сьогодні ми є тут, щоб в особливий спосіб сказати, що Боже свято, торжество правди і любові завжди буде. Це запевнення дав нам Омелян Ковч, котрий жив Божою волею, розділяв долі мільйонів тогочасних людей, та зміг також дати згоду на свою смерть в силі віри у воскресіння. Він міг прийти до людей, які страждали, і сказати: “Тут я бачу Бога”.

На завершення, парох храму о. Віктор Мельник подякував єпископам та священикам за спільну молитву. А насамкінець, усі разом відспівали Величання до блаженного священномученика отця Омеляна.

Прес-служба Стрийської єпархії
Світлини: Оля Маркевич