23 серпня 2026 року, в 12-ту Неділю по Зісланні Святого Духа, Преосвященний владика Тарас, Єпарх Стрийський очолив Архиєрейську Божественну Літургію в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию. В часі богослужіння єпископ звернувся до присутніх зі словом проповіді та рукоположив у пресвітери дияконів Богдана Дверія та Миколу-Якова Кривецького.

Звертаючись до присутніх з проповіддю, владика Тарас роздумував над євангельським читанням неділі – розмовою Христа з багатим юнаком, який запитав Христа: «Що маю чинити, щоб успадкувати вічне життя?». Єпископ наголосив, що ця історія ставить перед людиною глибше питання — на що вона покладається у своєму житті. Юнак виконував заповіді, але коли Христос запропонував йому залишити все і піти за Ним, він відійшов засмучений. «Тут мова не йде про гроші, про маєтки та багатство. Йдеться про те, наскільки людина покладається сама на себе», — зазначив владика. Християнство, за його словами, не є способом «заробити» вічне життя власною праведністю, адже «вічне життя — це не є здобуток, котрий людина може власною праведністю здобути. Це є милість і дар».

Владика Тарас пояснив, що слова Христа «залиш все і йди за мною» є передусім закликом до свободи. «Не йдеться про фізичне опущення якихось речей. Йдеться про свободу. Бо те, що ми думаємо, що ми здобуваємо і чим володіємо, в дійсності володіє нами, панує нами».

Окремо єпископ звернув увагу на небезпеку формального християнства, коли віра зводиться до обрядів і виконання релігійних обов’язків. «Ми так дуже поверхово відносимося до своєї віри. Давайте будемо чесними самі перед собою: совісно обряд, відвідати церкву, охрестити дітей, раз в рік поспoвідатися, дати на службу Божу за померлих, а може колись і за здоров’я. Скільки часу за двадцять чотири години ми відділяємо Богові?» — запитав владика.  Відповіддю на цю поверховість, за його словами, має стати особисте пізнання Бога: «Дати Йому в своєму житті простір, трохи часу, навчитися Його чути. І мати відвагу Йому відповідати, зав’язати діалог в молитві, простій розмові з глибокою свідомістю потреби Бога… Вирватися з того формального, побутового християнства… і вступити у простір християнства, сповненого кохання».

У контексті рукоположення двох нових священників, владика Тарас наголосив, що священниче покликання вимагає не просто виконання обов’язків, а повного дару себе Богові: «Перед ними є дві дороги: формальне сповнювання закону і дорога жертви самопосвяти і любові. Одна веде до неволі речей, і формального самозаспокоєння сумління, а друга веде до тотальної свободи, яка робить свобідним і тих, до кого Бог їх пошле, і хто поруч з ними на дорозі життя їх будуть супроводжувати». Завершуючи проповідь, єпископ закликав молитися за нових священників, щоб вони залишалися вірними своєму покликанню та могли вести до Христа тих людей, яких Господь довірить їхньому служінню.

Чин ієрейського рукоположення розпочався після Херувимської пісні і Великого входу. Кандидати до священства, ставши навколішки, зачитали визнання віри, присягнувши на вірність і послух Церкві. Владика Тарас, поклавши руки на їх голови, прочитав молитви ієрейських свячень та одягнув у священичі ризи: епітрахиль, пояс, нарукавники і фелон. Опісля, нововисвячені ієреї, ставши біля престолу співслужили Божественну Літургію разом з єпископом та іншими священниками.

Після закінчення богослужіння, владика Тарас привітав нововисвячених отців Богдана і Миколу-Якова, побажавши їм вірності у служінні, до якого Господь їх покликав. А по завершенні Літургії новопоставлені ієреї уділили присутнім своє благословення.

Пресслужба Стрийської єпархії
Фото: брат Максим Курилів