Стрийська Єпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

«Бог обрав нас, тому йде з нами, щоб спільно творити історію», – владика Тарас в неділю перед Різдвом

Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена 1 січня 2023 року, в неділю перед Різдвом, під час Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Довіряти себе Богові, навіть у темні моменти, навіть якщо не розуміємо історії, яку Господь творить з нами. Такою завжди є особливість нашої подорожі історією спасіння. Бог постановив вберегти людство в мінливих обставинах історії. Його порятунок не є лабораторним, не означає усунення повторних ризиків, але є історичним, своєю динамікою постійно залежний на людській взаємності та свободі вибору. Бог сам вирушив у подорож історією зі своїм народом. Без історії немає спасіння. І до сьогоднішнього дня нас привела дуже довга історія, коротко переказана у родоводі Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. В ній крок за кроком творилася історія спасіння людства. Бог творить історію, а разом з ним її творить також і кожна людина. І коли люди помиляються, Бог виправляє історію і веде їх далі, завжди перебуваючи поруч з ними. Якщо ми цього не зрозуміємо, то ми ніколи не зрозуміємо Різдва і суті Втілення Божого Слова. Тому що це історія, яка триває. Навіть зараз Господь продовжує нас берегти в історії і подорожує її бурхливими просторами разом з нами, своїм народом.

У цій історії є Божі обранці, яких Бог особливо покликує допомагати його народу рухатися вперед, як наприклад Авраам, Мойсей, Ілля. Деякі моменти їх історії є жахливі, темні, для них болісні і їм противні. Ці люди хочуть жити спокійно, але Бог їм цього не дозволяє. Творячи історію Господь і нас провокує та потрясає. Він часто веде нас дорогами, якими ми не хочемо йти. Тому Мойсей та Ілля якось воліли радше б померти, але потім все ж довірили себе Богові, бо з надією очікували сповнення його обіцянки.

Одне з найбільших очікувань Ізраїля було пов’язане з пророцтвом про Месію-царя з роду Давида, який правитиме мудро, буде чинити на землі суд і справедливість. За століття очікувань в уяві народу цей обіцяний цар набував величного образу могутнього правителя, і на його народження мали б неодмінно вказати дивовижні знаки… Сьогодні Євангеліє подає родовід Ісуса, чим вказує на нього, як на сповнення Божої месіянської обітниці, і завершується розповіддю про Йосифа з роду царя Давида, та особливо складний момент в історії спасіння, який передував події Різдва Спасителя.

Йосиф заручений з Дівою Марією, напевно поділяв загальнонародну ідею про Месію-царя. Та Господь постановив йому бути безпосереднім учасником її сповнення.  Заручений з дівицею Марією, Йосиф несподівано стикається з надзвичайно прикрою дійсністю. Його незаймана наречена перебуває в блаженному стані, і він добре знає, що батьківство майбутньої дитини не належить йому. Це спричинило в серці Йосифа здивування, невимовні страждання, розчарування, гіркоту. Відчуття, що його ошукали, обдурили… Можливо навіть чув, як жінки з села про це розмовляли між собою на базарі. Проте Йосиф був «мужем праведним». Хоч він нічого не розумів, але знав свою наречену як добру та благородну особу. Вважав її жінкою від Бога і вирішив захистити її від найгіршого – публічного приниження та погроз побиття камінням за невірність. Тому, після внутрішньої боротьби і не без болю, вирішив таємно її відпустити.

У такі тяжкі хвилини ці Божі обранці, усвідомлюючи складність проблеми та винятковість ситуації, свідомо вирішують вступити у приготоване Богом для них невідоме майбутнє. Так неочікуваними обставинами Господь спрямовує хід історії. А разом з ним співдіє Йосиф, людина, яка у найважчий момент свого життя, в найтемнішій ситуації, бере вирішення проблеми на себе. Лише тоді, коли Йосиф приймає це продиктоване любов’ю рішення, в історію втручається сам Бог. Він посилає свого Ангела, щоб звернутися до Йосифа і вивести його з сумнівів. Вставай! Візьми Марію, подбай про неї, візьми цю ситуацію в свої руки і рухайся вперед. Господь запевняє Йосифа про Божественне батьківство для дитятка і вказує йому інший, несподіваний і таємничий шлях, та суть його послання.

Можна сумніватися, чи сон Йосифа не був лише згущеною тривогою в пошуках виходу, але це немає значення. Важливо, що зробив Йосиф. Він не пішов кудись шукати поради. Прокинувшись, він взяв свою наречену до себе, бо повірив Божому слову, та попрямував у майбутнє, взявши у свої руки ситуацію, яка зробила його учасником Божої таємниці і Божого батьківства. Як батько згідно закону, Йосиф на слово Ангела дав синові ім’я Ісус, яке заповідає його месіанське послання: він має спасти свій народ від їхніх гріхів.

Творити історію зі своїм народом означає для Бога, що він йде і випробовує своїх обраних. Однак, він ніколи не залишає їх самотніми, його допомога є поруч. Господь завжди рятує, особливо у найважчі хвилини. Тому коли гробовим каменем над нами тяжить переконання, що виходу немає, з упевненістю скажімо: «Господи, історія почалася не з мене, і на мені це не закінчиться! Ти продовжуй, я готовий!». І віддаймося в руки Господні. Бог обрав нас, тому йде з нами, щоб спільно творити історію. А коли і випробовує нас, то дає з достатком благодаті, бо у Христі він є нашим Отцем. Нехай Господь просвітить нас зрозумінням цієї таємниці його подорожі зі своїм народом в історії, як він виставляє своїх обраних на випробування та велич сердець його обраних, які беруть на себе біль і проблеми, включаючи навіть вигляд грішників, щоб історія прямувала вперед згідно спасительних планів Божого Провидіння. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський