Стрийська Єпархія УГКЦ

Офіційний медіаресурс

Владика Тарас: “Даймо можливість Богові бути успішним у нашому житті, і отримаємо від нього найбільше багатство – вічне життя”

Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена 31 січня 2021 року, в Неділю 30-ту по Зісланні Святого Духа, в часі Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Стрию.

Життя сучасної людини переповнене рекламою. В основному вона спрямована на маніпуляцію однією чутливою стрункою людського характеру – прагненням добробуту, тугою володіти та розбагатіти за будь-яку ціну. Через це у житті людини не вщухає бриніти нарікання на те, що завжди чогось не вистачає. То бракує грошей, то машини, то недостатньо оцінюють інші або рівень життя чи становище у суспільстві не відповідає її амбіціям. А тому життя окутане неспокоєм, бо нуртує всередині невдоволення, яке змушує пристрасно жадати щораз щось більше мати та чимось володіти. І саме маніпуляцією цими нездійсненними бажаннями реклама зловживає. Зловживає тим, що нав’язує фальшиві пропозиції, які не можуть тривало задовольнити людину, залишаючи у її душі відчуття, що «все це не те», що все ж таки ще щось пропустила.

Св. Лука оповідає про одного знатного чоловіка, що «був вельми багатий», який власне проживав такі відчуття. У нього насправді було все, але в той же час він усвідомлював, що йому бракує чогось дуже суттєвого. Ці внутрішні тривоги та невдоволення привели його до Ісуса. Таємниця шляху від земного до вічного життя криється в його діалозі з Христом, де віч-на-віч стоять Божа всемогутність і мнима людська самодостатність, в нутрі якої суперечать собі невдоволення і страх.

Чоловік приступає до Христа називаючи його «добрим», та запитує як успадкувати вічне життя. Ісус відповідає, що «добрим» є лише Бог, і лише від нього людина може отримати свою доброту. Передовсім впорядкованим життям згідно Божої волі, зберігаючи заповіді та добрі стосунки з ближніми. У відповідь той чоловік засвідчив: «Я все це зберіг змалку». І все ж з глибини його власної «праведності» озивалася туга по чомусь, що не переминає, що має свою причину у Божій доброті та його любові до людини. Ніщо інше не наповнить людину спокоєм, як тільки Божа любов, влита у її буття як джерело вічного життя. Тому почувши таку відповідь Спаситель сказав до нього: «Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»

Спаситель сам є запевненням любові Небесного Отця до людей. Він звіщає потіху та радість кожному страждаючому та засмученому серцю, і ця його влада є всеосяжною. Він потішив навіть людину, яка була розп’ята поруч з ним на хресті. Але ось тут є чоловік, якого Господь своєю відповіддю не зміг потішити. Той засмучений залишив Ісуса.

Кажуть, що коли Господь Бог дає комусь гроші, то зазвичай забирає у нього розум. Багатство може так зв’язати людину, що вона перестає бути його господарем а стає рабом. В цьому корінь усього зла та усіх проблем сьогодення. Тому Ісус двічі повторив: «Як важко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!» Багатство насправді мертва річ, але в руках людини воно може ожити, захоплюючи її своєю владою. З одного боку, всередині – владою безтурботного життя, а також зовні – владою соціального статусу. Духовна критика багатства насправді є критикою влади, яку приносить багатство. У Біблії не сказано, що багатство саме по собі погане, лише, що воно може стати завадою на шляху до Бога.

Хто є багатий в такому небезпечному значенні слова? Той, хто вважає, що є цілком самодостатнім та зможе все вирішити і досягти сам, без Божої допомоги. Той, хто не довіряє Богу, але все максимально накопичує, щоб так утвердити власну ідентичність, винятковість та престиж. Жадібність, цинізм, вседозволеність та споживацтво є симптомами рабства багатих, які рекламою своєї життєвої філософії стають згубною пасткою для душ, дезорієнтованих сучасним світом.

Тому я почав з того, як реклама зловживає своєю всюди присутністю. Вона прагне завалити людину всім можливим, лише щоб затьмарити у ній справжню причину та сенс усякої тривоги, смутку і болю: вона гасить в людині прагнення Бога. Горе тому всім, хто через нагромадження та посідання дочасного не мають більше часу на Бога.

Але в кінці звучать сьогодні дивовижні слова Христа, які дають людям велику надію. Вони запевнюють, що Бог любить людину до крайності. Говорять про спасіння усіх бідних, усіх поневолених, які уярмлених багатством і владою. «Не можливе у людей – можливе у Бога». Бог спроможний врятувати усіх. Лиш даймо можливість Богові бути успішним у нашому житті, і тоді одного разу отримаємо від нього найбільше багатство, яке цей світ не може дати – вічне життя в повноті небесного миру та радості. Амінь

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський